Постанова ВП ВС від 23.08.2018 року

Друк

Пошук

532

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-237сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

скаржника - ОСОБА_3,

представника скаржника - ОСОБА_4,

представника Вищої ради правосуддя - БелінськоїО.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 08 лютого 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 08 лютого 2018 року про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року «Про притягнення судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності».

Згідно з ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 КАС України.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року «Про притягнення судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки висновки ВРП ґрунтуються на суб'єктивних тлумаченнях як обставин справи, так і положень законодавства. Також, на думку позивача, це рішення не містить достовірних доказів та мотивів щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, оскільки рішення ВРП від 08 лютого 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила наступне.

Президент України Указом від 04 серпня 2003 року призначив ОСОБА_3 на посаду судді Чернігівського районного суду Чернігівської області, а Верховна Рада України Постановою від 04 червня 2009 року обрала ОСОБА_3 суддею Апеляційного суду Чернігівської області безстроково.

Підставою для притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності слугували наступні обставини.

Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 28 жовтня 2016 року закрив провадження у справі стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі - МК України), - переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Не погодившись із таким рішенням, 07 листопада 2016 року Чернігівська митниця Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) подала до Апеляційного суду Чернігівської області апеляційну скаргу, яка була розподілена на суддю ОСОБА_3

Розгляд справи за вказаною апеляційною скаргою був призначений на 24 листопада 2016 року, проте за клопотаннями захисника ОСОБА_7 та Митниці відкладений на 02 грудня 2016 року. У подальшому розгляд цієї справи переносився на 09 та 19 грудня 2016 року на підставі заяв ОСОБА_7 щодо бажання бути присутнім при розгляді справи і відсутності такої можливості у зв'язку із хворобою, на підтвердження чого ним були надані копії листків непрацездатності. Митниця заперечувала проти перенесення розгляду справи, вважаючи, що такі дії ОСОБА_7 є зловживанням процесуальними правами, спрямованим на затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності правопорушником у зв'язку із закінченням 11 грудня 2016 року строку накладення адміністративного стягнення.

19 грудня 2016 року суддею ОСОБА_3 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Митниці задоволено частково, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (11 грудня 2016 року).

17 березня 2017 року до ВРП надійшла скарга Митниці на дії судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_3, яка мотивована тим, що при розгляді справи про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності суддею порушено строки розгляду апеляційної скарги. У цій скарзі також зазначено, що в результаті неодноразового відкладення розгляду справи і закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення ОСОБА_7 уникнув відповідальності.

На підставі ст. 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 17 березня 2017 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_3

Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 24 листопада 2017 року притягнула суддю ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Мотивуючи таке рішення, дисциплінарний орган ВРП посилався на неодноразове відкладення розгляду справи, яке призвело до пропуску шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, а це свідчить, що суддею не дотримано необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з додержанням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також зазначив, що скаржник необ'єктивно й несправедливо здійснив правосуддя при розгляді апеляційної скарги Митниці та прийнятті постанови від 19 грудня 2016 року, що, на їхню думку, свідчить про вчинення вказаним суддею дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII.

08 лютого 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_3 і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року.

Не погоджуючись із таким рішенням ВРП від 08 лютого 2018 року, ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з позовом (скаргою), що є предметом цього судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4 підтримали скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав та наведених у судовому засіданні аргументів.

Представник ВРП - БелінськаО.В. проти задоволення скарги заперечила з мотивів, викладених у відзиві та наведених під час судового засідання. Зокрема, звернула увагу суду не те, що митними органами неодноразово порушувалося питання про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за недотримання митних правил. Однак останній кожного разу намагався уникнути відповідальності за вчинені правопорушення саме у такий спосіб: надання лікарняних листів і заяв про своє бажання брати участь у розгляді справ.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скаржника, й надані на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховною Радою України прийнято Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 1 якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п. 2-5 ч. 10 ст. 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку, що суддя ОСОБА_3 необ'єктивно і несправедливо здійснив правосуддя та не дотримав необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з додержанням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, внаслідок чого суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII, тобто надано достатнє обґрунтування мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (п. 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції» … У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», п. 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції та є визначеним ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема, на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII, рішення ВРП від 01 лютого 2018 року про зміну рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року. Крім того, підстави для оскарження зазначеного рішення ВРП від 08 лютого 2018 року, які наведені в скарзі ОСОБА_3, а також у його виступі та виступі його представника в судовому засіданні, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі ст. 266 КАС України. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до застосування дисциплінарного стягнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено таке рішення, отримав, у принципі, доступ до суду (п. 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_3, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що підстави для застосування стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців відсутні, оскільки Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла помилкового висновку про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом встановленого законом строку. За правовою позицією скаржника відкладення судових засідань при розгляді апеляційної скарги Митниці були необхідними та обґрунтованими, оскільки особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, виявила бажання взяти участь у розгляді, проте просила відкласти слухання справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному, тобто з поважних причин.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає ці доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

За змістом ч. 2 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені ст. 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 24 листопада 2016 року під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, суддя ОСОБА_3 відклав засідання на 02 грудня 2016 року на підставі заяви захисника ОСОБА_7

Під час слухання справи 02 грудня 2016 року суддя ОСОБА_3 оголосив заяву ОСОБА_7 щодо його бажання бути присутнім при розгляді справи і відсутності такої можливості у зв'язку із хворобою, на підтвердження чого було надано копію листка непрацездатності. Суддя задовольнив цю заяву і відклав розгляд справи на 09 грудня 2016 року.

09 грудня 2016 року судовий розгляд також не відбувся, оскільки суддя знову відклав засідання на 19 грудня 2016 року у зв'язку з перебуванням ОСОБА_7 та його захисника на лікарняних. При цьому не були враховані заперечення представника Митниці про навмисне зловживання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, процесуальними правами, спрямоване на затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням 11 грудня 2016 року строку накладення адміністративного стягнення, та наполягав на необхідності розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, що передбачено вимогами КУпАП.

19 грудня 2016 року суддею ОСОБА_3 прийнято постанову про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (11 грудня 2016 року).

У результаті таких дій порушник митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України уникнув можливого притягнення до відповідальності. Санкція вказаної статті передбачала накладення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил (833 231,41 грн) з конфіскацією цих товарів.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.

Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених, зокрема ст. 467 МК України, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, неодноразове відкладення розгляду справи, яке призвело до пропуску шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, свідчить про те, що суддею ОСОБА_3 не дотримано необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, ВРП та її дисциплінарний орган правильно встановили, що скаржник порушив строк розгляду апеляційної скарги Митниці від 07 листопада 2016 року на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 751/9823/16-п, оскільки згідно з ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, а постанова про закриття провадження ухвалена суддею ОСОБА_3 19 грудня 2016 року, тобто з порушенням строку майже на три тижні. Крім того, отримавши згадану справу 09 листопада 2016 року, суддя ОСОБА_3 призначив перше її засідання лише на 24 листопада 2016 року, тобто наприкінці 20-денного строку, відведеного для її розгляду.0

За приписами ст. 486 МК Українизавданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, а тому суддя ОСОБА_3 мав врахувати, що одним із завдань провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне вирішення справи з дотриманням вимог закону.

Отже, суддя ОСОБА_3 при розгляді справи стосовно ОСОБА_7 не забезпечив її вирішення відповідно до вимог закону, зокрема переніс розгляд справи на дату поза межами строку накладення адміністративного стягнення, чим штучно створив умови, за яких правопорушник уникнув відповідальності за скоєне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року

№ 2-рп/2011 закріплено, що дотримання суддею присяги - його конституційно визначений обов'язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання судді.

Відповідно до п. 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що суддею ОСОБА_3 необ'єктивно та несправедливо здійснено правосуддя, а допущенні порушення законодавства є істотним дисциплінарним проступком. Зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржником, а також на його негативні наслідки, ураховуючи позитивну характеристику ОСОБА_3, ВРП та її Першою Дисциплінарною палатою правильно застосовано до нього не найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є пропорційним вчиненому та виправданим.

З матеріалів дисциплінарної справи також вбачається, що суддя ОСОБА_3 згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 липня 2016 року № 1403/дп-16 притягався до дисциплінарної відповідальності за зверненням в.о. начальника Чернігівської митниці ДФС ШавлакаО.В., до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Таким чином, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_3 дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 08 лютого 2018 року про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 24 листопада 2017 року «Про притягнення судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.С. Ткачук

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко

Популярні новини